Казочка проте, як Дмитро

на рибалку їздив

        Почалися сонячні, спекотні дні травня. Дмитрикові геть не хотілося йти до дитячого садочка. Та й тато був у відпустці.

        Якось увечері татко підійшов до сина та запитав:

        -Діма, я бачу, що ти вже не так охоче йдеш до садка, можливо, треба трохи відпочити. Давай ти візьмеш на один день вихідний та поїдеш зі мною на рибалку!

        - Татусю, як це було б добре!!! – затанцював на одній ніжці хлопчик. – Звичайно! Я із задоволенням поїду з тобою. Ти мені вудочку даси?

        - Саме завтра ми поїдемо на базар та придбаємо тобі вудилище, щоб ти зловив рибу завбільшки, як дім, – посміхнувся тато.

        - Е, ні... Таку рибу я не зловлю. Вона тільки в морі живе.

        На цьому й домовилися та лягли відпочивати.

        Матуся вранці розштовхала Дмитрика на рибалку.

        Тато був уже вдягнений, коли хлопчина тільки-но підвівся.

        - Ти йди чистити зуби, умивайся, одягайся, а я тебе на вулиці почекаю. Під’їде дядько Петро, і ми відправимося спочатку на базар, а потім на рибалку.

        - Добре, татусю, я зараз! Хутко!..

        - Поїмо на природі, там усе смачнішим здається.

        - Гаразд!

Діма пішов до ванної кімнати та ретельно почистив зубки. Потім одягнувся у те, що матінка приготувала, та вийшов у двір.

        Там він привітався з дядьком Петром, сів у його розкішну, жовтогарячого кольору машину та запитав у татуся:

Що це за марка? Я такої у нашому місті не бачив.

     - О, це дуже гарний джип, з повним приводом. У ньому можна їхати хоч на гору. До речі, назва автомобіля перекладається з англійської, як   “Велика стіна”.

(Дмитрик, розмалюй джип, та з’єднай крапки.)

- Як у Китаї?

        - А ти звідкіля знаєш про цю стіну?

        - Не пам’ятаю, може, хтось казав,– Дмитро замислився. А й справді, хто йому про неї казав?

        - Міжнародна марка цього автомобіля –

“ Грей Вол М-2”, – озвався Петро Іванович.

Дорогою до базару хлопчик слухав накази батька про те, як треба поводитися біля води.

- Далеко не заходь у воду, якщо схочеш поплавати, скажи мені, я пошукаю для тебе безпечне місце. Бо там, де ми будемо рибалити, у воді бовтатися не можна. По-перше, рибу налякаєш, по-друге, там течія та глибока яма. Зрозумів?

- Так, – кивнув Діма.

Коли вони зупинилися біля базару, син з татком пішли між рядами у пошуках риболовної палатки. Знайшовши її, Дмитрик побачив, що там усього було достатньо: висіли на паличці металеві та капронові сіточки, стояли гумові чоботи, понуривши свої халяви. Вудилищ було стільки, що хлопчик навіть розгубився. Стирчали поплавки, показуючи сором’язливо свої округлі боки. Гачки присіли відпочити на пінопластовий лист. Було багато ще чого, Діма навіть не уявляв собі, для чого усі ці прилади.

Татко підвів сина до вудилищ та запитав:

- Який колір тобі до вподоби?

- Ось! Цей! – ткнув пальцем хлопчик у сріблясту палицю.

- Гарний рибалка! Ти обрав собі саме ту вудочку, яка тобі потрібна. Вона легка та й не дуже довга, усього три метри.

Татко придбав вудилище, і вони пішли далі. Дмитрик знову зупинився біля наступної палатки. У цьому наметі жіночка торгувала черв’яками, тато відзначив кмітливість сина.

- Ти диви! Який малий, а знає, що рибу, перш ніж дістати з води, треба спочатку нагодувати.

Поклали вони у баночку черв’яків, сіли у машину та й поїхали до річки.

 

 

ФОТОГАЛЕРЕЯ

 

Главная   Сказки   Фотоальбомы   Карта сайта

 

Яндекс.Метрика

 

Авторское право Artbookfamily © 2015 Все Права Защищены.

 

--- ФОРМА ЗАКАЗА ---